Родинам загиблих захисників передали посмертні нагороди
У Меморіальному сквері Івано-Франківська сьогодні лунав Дзвін пам’яті. Його звук розчинився в тиші, у якій кожен присутній чув не лише металеве відлуння, а й імена тих, кого вже немає поруч.
Це був День вшанування пам’яті Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань, а також цивільних людей, які стали жертвами російської агресії — були страчені, закатовані або загинули в полоні.
Цього дня пам’ять не була лише словами. Вона читалася в очах родин, які прийшли отримати нагороди замість своїх синів, чоловіків і батьків. Вона була в руках, що тримали ордени, які мали б колись лежати на грудях тих, хто їх заслужив.
Орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно нагороджено двох захисників з Рогатинщини — Василя Гавора та Івана Михайлика.
Василь Гавор із села Воскресинці, відомий побратимам за позивним «Бакс», став до лав оборонців України у червні 2022 року. Він служив у 52-му стрілецькому батальйоні 63-ї бригади, де був оператором безпілотних літальних апаратів. Захисник пройшов через місця, назви яких стали символами українського спротиву: Вугледар, Бахмут, Авдіївка, Лиман... У 2024 році поблизу Торського отримав контузію. Після лікування та відновлення повернувся до своїх. 30 березня 2025 року Василь Гавор загинув. Сьогодні його орден прийняли ті, хто знав його не за позивним, а просто як Василя — рідну людину, яку чекали вдома.
Ще одну нагороду отримала родина Івана Михайлика із села Конюшки. 18 червня 2022 року Івана Богдановича призвали до лав Збройних Сил України. Він виконував бойові завдання у складі 36-ї бригади, 1-го окремого батальйону морської піхоти. 25 жовтня 2022 року зв’язок із ним обірвався. Довгі місяці його родина жила між надією та болем. Понад рік Іван Михайлик залишався безвісти зниклим.
Дзвін пам’яті сьогодні лунав за всіх, чиї життя забрала війна. За тих, хто стояв до кінця. За тих, хто не повернувся. За тих, чиї родини продовжують жити з цією втратою.
Вічна пам’ять Героям.
Фото:
